Андрій Ребрик: 110 років робимо все для Перемоги!

“Чорними хмарами вкрита руїна,
Вітер на згарищах грізно гуде.
Мов дика пустеля, лежить Україна,
Плаче дівчина і месника жде”…

Кожен з нас неодноразово співав при ватрі на пластовому таборі цю пісню на слова Івана Багряного. Це була романтика «ґорґанської ночі»: усі сиділи навколо вогнища, іскри якого, злітаючи вгору, освічували молодечі обличчя навколо.

Ці слова проймали душу — аж раптом 24 лютого 2022 року вони набули дуже чіткого та реального змісту. Того дня почалась нова хвиля кількасотлітньої війни — війни українського народу за Незалежність.

Початок історії виховання багатьох поколінь патріотів

У квітні 1912 року (хоча гуртки таємного Івана Чмоли та Петра Франка існували ще від 1911 року) відбулася подія, що стала знаковою для всієї української спільноти. На вірність Богові та Україні присягнув пластовий гурток «Крук», створений у Львівській Академічній гімназії під проводом Олександра Тисовського. З того моменту Пласт почав велику історію виховання багатьох поколінь патріотів України.

Історія підготувала для Пласту і пластунів чимало складних життєвих екзаменів. Дві світові війни, повна заборона в Галичині та переслідування членів Пласту, відтак — підпілля, діяльність під іншими назвами, а по війні — життя і розвиток в Ді-Пі таборах в Німеччині та Австрії. Після цього — відродження та зріст в краях нового поселення, утвердження Пласту в українській діяспорі.

Зі здобуттям Незалежності України постали нові виклики — життя і розвій у власній державі, налагодження співпраці з цією державою. Попри тривалий спротив застарілої, реакційної системи, часто всупереч оточенню ми навчилися знаходити в українському суспільстві активні і здорові сили, і за тридцять років поширили Пласт на всю територію України, навіть у ті місцевості, де, здавалося б, немає жодних шансів для національного виховання на християнських засадах.

Час сповнення Трьох Головних Обов’язків

24 лютого 2022 року о 5 годині ранку Російська Федерація, вчиняючи воєнний злочин та злочин проти людства почала повномасштабне вторгнення з метою знищення України та української нації: бомбардувала міста, цивільні об’єкти, аеропорти тощо. Серед загиблих — цивільне населення, діти, медики. Велика кількість пластунів відразу ж зголосилась до лав Збройних Сил України та сил територіальної оборони ЗСУ — історично вже вкотре яскравий приклад сповнення Першого Головного Обов’язку пластуна!

Ще більш подиву гідна була мобілізація пластових волонтерів. Зустріч переселенців та опіка над ними в містах Західної України, надання житла для потребуючих, підтримка біженців на державних кордонах, допомога в країнах прямування (при цій нагоді щира подяка пластунам Польщі, Чехії та Словаччини, що взяли на себе важкий перший удар).

Крім цього, що важливо, пластуни у всіх без винятку краях та осередках почали збір фондів для підтримки Української Армії та пластунів-військовиків. А також збір та доставку необхідного спорядження: від бронежилетів, тепловізорів чи квадрокоптерів до автомашин, необхідних медичних засобів, аптечок першої допомоги, спеціяльних аптечок для військових та інше, інше, інше.

Все це наповнило реальним змістом Другий Головний Обов’язок пластуна — допомагати іншим.

У той сам час світова українська спільнота, особливо у країнах Європи, отримала складне завдання — опікуватися тисячами біженців, в основному людьми старшого віку та жінками з малими дітьми. Велика частина цих людей опинилася за кордоном, щоб зберегти життя своїх дітей. Саме вони спраглі українського середовища, своєї мови і традицій. Ті, хто не мав такої нагоди або бажання раніше, пізнають історію, вдосконалюють українську мову, щоб назавжди розірвати зв’язки з країною божевільних убивць. Пластуни у світі, як об’єднані в крайові організації та пластові групи, так і самітники, активно підтримують біженців матеріяльно, психологічно, культурно.

Сьогодні, у 110-ю річницю Пласту, ми вшановуємо тих пластунів, що боролися в лавах Українських Січових Стрільців, Української Повстанської Армії та інших збройних формувань, а також тих, що віддали своє життя у війні з Росією у складі Збройних Сил України від 2014 року.

Вічна пам’ять і слава Героям!

І наостанок

Окрема подяка всім волонтерам, медикам та людям доброї волі, що відразу взяли на себе героїчний обов’язок допомоги потребуючим — військовим, родинам пластунів, переміщеним особам.

Щиросердечна подяка усім жертводавцям і благодійникам, які від перших днів фінансово підтримують потреби Пласту та пластунів-військовиків.

Подяка усім пластунам і пластункам, виховникам, впорядникам, гніздовим і зв’язковим, що роблять на своєму місці все, що у його та її силах, наближаючи з кожним днем нашу Перемогу!