FAQ

Пластуни і пластунки, як і всі інші скаути та гайди в світі, шанують Бога (саме тому піонерський рух, який відкидав Бога, ніколи не був скаутським). Але, у скаутингу кожен може молитись по своєму. У Пласті в 1960-х роках спеціально була написана екуменічна пластова молитва “Царю Небесний”, що не вказує на Бога жодної з релігій. Нею до сьогодні закінчується будь-який пластовий день чи захід. “Усвідомлюючи відповідальність перед Богом” (це теза із Конституції України, до речі) Пласт є поза конфесійним рухом і співпрацює з усіма церквами, які відповідають першій головній пластовій цінності – вірності Богу та Україні. Закон про Пласт підтримали одночасно дві найбільші українські церкви: Православна церква України та Українська греко-католицька церква. Нас об’єднують водночас цінності і Бога, і України.

Плаcт — Український Скаутінґ — заснований у 1911 році Іваном Чмолою (студент Львівської Політехніки, пізніше — сотник УСС), Петром Франком (син Івана Франка, вчений-хімік) та Олександром Тисовським (викладач біології Академічної гімназії у Львові). Датою створення організації вважається 12 квітня 1912 року — день складення першої Пластової Присяги.

У той час в царській Росії існувала організація російських скаутів. В 1922 році Надія Крупська, дружина вождя російських комуністів Леніна, ініціювала створення за моделлю світового скаутінґу організації «піонерів». Фактично, це була ідеологічна структура при ЦК ВКП(б), завданням якої було виховання молодого покоління в дусі вірності партії, ненависті до «класових ворогів». Після її утворення скаутську організацію було ліквідовано, а тисячі скаутмайстрів знищено.

Це не єдиний такий приклад. Нацистський «гітлерюґенд» — ще одна із спроб використання скаутської методи в інтересах політичної партії. Пласт — неполітична та позаконфесійна організація. Основу пластової ідеології, за зразком скаутської, складають вірність Богові й Україні, допомога іншим, життя в природі, самовиховання, дотримання Закону. Мета Пласту — виховання доброго громадянина, провідника суспільства в усіх сферах життя. Недарма тепер серед пластунів є Владика Любомир Гузар, історик Орест Субтельний та інші.

У пластовому журналі «В дорогу з юнацтвом» за 1962 рік є розповідь одного пластуна:

“Я зручно сидів перед телевізором і дивився фільм. До кімнати зайшов батько, до кімнати зайшов батько, він якраз закінчив відгортати сніг. Глянув на мене загадково і сказав: «До завтра, напевно, забудеш що це за фільм. А коли б зробив щось таке про що пізніше пам’ятав би щонайменше років 20 літ… І, що найважливіше, відчував би задоволення кожного разу, як про це згадаєш? Це не забере і 20 хвилин». Я зацікавлено глянув на батька: «Що ж це таке?». «Глянь, старенька пані, наша сусідка, не виходила ще сьогодні з хати. Доріжка біля її хати під снігом. Чи не варто б відгорнути їй сніг, але так, щоб вона не знала. Хто це зробив?» Я зробив це за 15 хвилин. Сусідка ніколи не довідалася, хто це зробив, хоч розпитувала всіх навколо. Кожного разу, як згадує про це – відчуваю глибоке задоволення. Батько добре порадив.”

Терміни «лідер», «лідерство», які останніми роками дуже часто використовуються у нашому суспільстві, стали популярними і буденними словами, що в свідомості людей набувають найрізноманітніших значень. В Пласті ми акцентуємо свою увагу на понятті «провідництво», свого часу доволі знаному в українському суспільстві.

Провідник, в нашому розумінні, прагне не стільки «бути першим», скільки повести за собою, показати шлях до змін на краще. Не завжди йому вдається пройти його до кінця разом з іншими, але успіх інших у тому, що свого часу вони пішли за ним! (згадайте хоча б пророка Мойсея, легенду про Данко, або історію Вільяма Волоса, знаного нами більше завдяки к/ф «Хоробре серце»).

Деколи на життєвому шляху нам трапляється людина, яка має на нас тимчасовий, Але вагомий вплив через слово поради, розуміння чи підбадьорення. Інколи ми самі стаємо «провідниками», навіть не усвідомлюючи сили свого впливу на інших. Провідник – це також той, хто Бере життя іншого і каже: «Я хочу допомогти тобі пройти цей шлях».

Приклад однієї з рис провідника можна знайти в історії про те, як маленький хлопчик і його батько йшли кам’янистою стежкою вздовж дороги. Хлопчик спіткнувся і впав, а тоді подивився на батька і запитав: «Тату, чому ти не дивися, куди я йду?» Одне із завдань провідника – дивитися, куди йдуть інші.

Ми намагаємося стимулювати дітей і юнацтво ставати кращими, прагнути досконалості. Не всі з нас можуть бути провідниками, але всі можуть – ЛЮДЬМИ!

У 20-их роках сокальські пластуни вибралися на прогулянку по Волині. В одному із сіл їх зустріла дотепна жінка і запитала: «А що то за військо в таких коротких штанах? То вас вже не вистачило на довші?» Хлопці відповіли: «Ми — українське військо. Мандруємо світом, переправляємося через ріки та моря, тому носимо короткі штани, — щоб не замочити».

Слово «пластун» — це відповідник англійського «скаут» (в перекладі — «розвідник»); вона походить від назви кубанських козаків-розвідників.

Пласт має дещо спільного з військом. Використання впоряду (спеціальних команд) допомагає втримувати лад під час мандрівок, святкувань, таборів та інших акцій. Однострій та відзнаки свідчать про осяги пластуна, відбуті ним табори, обов’язки в організації; за одностроєм пластуни впізнають скаутів інших країн.

Скаутінґ, створений на межі ХІХ-ХХ століть як унікальна виховна система, має своїм завданням виховувати молодь на добрих громадян і щасливих людей, навчити жити в демократичному суспільстві, дотримуючись загальнолюдських та християнських принципів вірності Богові і Батьківщині, допомоги іншим тощо. Перш за все він сприяє формуванню особистості, дає нагоду розвивати таланти, пізнавати себе.

Український Скаутінґ (Пласт) був створений як національний варіант англійського скаутінгу, що на той час швидко поширювався у світі. При цьому було використано досвід світового скаутінгу та національні традиції українського народу.

Скаутський рух нараховує понад 25 мільйонів скаутів у близько 170 національних скаутських організаціях.

З часу відродження в Україні у 1989 році офіційна делегація Пласту двічі брала участь у Всесвітньому Скаутському Джемборі — зустрічі скаутів всього світу (1995 р. — Голландія, 1999 р. — Чилі). Наступна така Зустріч відбудеться у 2003 році у Таїланді. Пластуни є постійними учасниками Джемборі в Європі, з’їздів польських гарцерів. радіоджемборі, інтернет-джемборі, маючи нагоду для спілкування із скаутами Голландії, Італії, Англії, Македонії та безлічі інших країн. Тільки в 1995-97 рр. члени Українського Пласту проходили стажування на таборах в Бельгії та Канаді, були учасниками семінарів скаутів Канади, Франції, Білорусі, Норвегії, Іспанії, Марокко.

Про Український Пласт писали у скаутських виданнях різних країн, в т.ч. Південної Африки, вістях з Тихоокеанського скаутського регіону. Можливість спілкуватись із скаутами в інших країнах дає Інтернет.

Гаслом багатьох скаутських організацій світу є «Будь готовий» (Ве ргерагеd), яке означає, що кожен скаут повинен підготувати себе до того, щоб стати корисним громадянином своєї держави, завжди бути готовим виконати свій обов’язок перед Богом, державою, іншими. Це гасло застосовуємо і ми: пластуни новаки і пластунки новачки вітаються «Готуйсь».

Починаючи з юнацтва, пластуни вітаються між собою «СКОБ», пригадуючи один одному, яким має бути пластун: Сильним, Красним, Обережним, Бистрим. Водночас, слово «скоб» є назвою породи орла «скоб білохвостий», якого пластуни обрали своїм символом. Це птах величиною зі скельного орла, який живе у лісах біля великих рік. Українці здавна шанували орлів, вважаючи їх за сильних, відважних, мудрих, тому багато різних назв у Пласті запозичено з орлиного світу. Від 6-річного віку пластун «виростає» з «жовтодзюба» до «орляти», проходить проби «скобиного крила», «скобиноголету» та «скобиного хвату», щоб стати справжнім пластуном-скобом (все це назви пластових виховних програм та ступенів).

Вітаючись, пластуни подають один одному ліву руку (ту, що ближче до серця), як, зрештою, і всі скаути.

Пласт поширений у всіх державах, де компактно живуть українці. Окрім України найчисленніші організації є в Австралії, Великобританії, Аргентині, Канаді, Німеччині, Польщі, Словаччині, США. Є окремі пластові групи та пластуни-самітники у Бразилії, Латвії, Франції, Казахстані.

Так, якщо виховна мета та ідейні засади Пласту відповідають засадам виховання в сім’ї.

Виховання не стається саме по собі. Його творять люди, яких ми звикли називати виховниками. Маленькі і великі, худенькі і не дуже, кирпаті і кучеряві, біляві і засмаглі – всі вони разом складають «Кадру Пластових Виховників». Сходини і мандрівки, вогники і ватри, змаги і табори – все це справа їхніх рук. І діти, новацтво та юнацтво, вчаться слухати і чути, співати і розуміти, складати шатро і вогник, робити все, що вміє і як вміє їхній ВИХОВНИК!

Кожен пластовий провідник добре розуміє, що Пласт є організацією, яка не тільки раціонально заповнює дозвілля своїх членів, а й ставить до них певні вимоги. Ці вимоги визначає пластова ідеологія: пластун повинен працювати над собою, над своїми знаннями і характером, щоб досягти певного ідеалу.

Щоб стати виховником чи виховницею у Пласті, потрібно здобути певну кваліфікацію. Для цього не обов’язково бути за фахом педагогом чи психологом! В організації діє 5-рівнева система підготовки виховників. Однак кваліфікація пластвого виховника полягає не стільки у переході вишколів, написанні методичних праць, як, передовсім, у добрій праці та співпраці із своїми вихованцями, іншими виховниками, батьками, розумінні потреби своєї праці та праці Пласту взагалі, власних можливостей і потреби «ставати кращими»… Можна багато перераховувати, Але все зводиться до одного – виховник, як ніхто інший, має найбільше потреб та можливостей для самовиховання!

«Праця над собою» відбувається в процесі завдань, які допомагають це здійснити на практиці. Протягом всього пластування дитина пізнає себе і навколишній світ, отримує різні вміння, виробляє в собі позитивні навички (наприклад: робити добрі вчинки, виконувати певні обов’язки), гартує характер (виробляє розуміння потреби дотримуватися правил у грі, підкорятися іншим тощо). У цьому їй допомагають спеціально розроблені виховні програми: проби, вмілості, а для наймолодших ще й історичні ігри.

Спочатку Вам необхідно детальніше довідатися про виховну мету та ідейні основи Пласту. Адже протягом року діти перебувають у пластовому оточенні переважно 1,5 години на тиждень, тож без Вашої допомоги та розуміння осягнути бажану мету буде неможливо.

Сконтактуйтеся з проводом місцевого пластового осередку та напишіть заяву про вступ Вашої дитини до організації. Якщо в осередку формується група віку Вашої дитини чи є можливість долучити її до вже існуючої, вам дадуть координати виховника або познайомлять з ним особисто.

Якщо такої можливості нема, вам доведеться зачекати. Переважно так трапляється через брак виховників, або ж Ви зголосилися посеред року. Щоб цього уникнути і дати дитині нагоду пластувати на рівні з однолітками, зголошуйтесь перед початком пластового року, у серпні-вересні.

Якщо ж у Вашому місті чи селі нема пластового осередку — створіть його разом з Вашими знайомими для своїх дітей.

До Пласту можна належати від 6-річного віку до кінця життя. Якщо дитина приходить у віці 6-7 років, це дає їй кращі можливості для особистого росту в організації та змогу пройти всі етапи пластового життя.

За віком пластуни належать до таких груп, які ми назвали Уладами:

Улад Пластунів Новаків та Пластунок Новачок (УПН) — 6-11 років;

Улад Пластунів Юнаків та Пластунок Юначок (УПЮ) — 11-18 років;

Улад Старших Пластунів і Пласгунок (УСП) — 18-35 років;

Улад Пластунів Сеньйорів (УПС) – понад 35 років.

Можна порівняти чотири пластові Улади з чотирма порами року: «Знаєте, як говорить наш народ, а народ – то розумний чоловік: що посієш, те й пожнеш. А «сівба» починається дуже рано… Хто змарнує весну, яке він має право сподіватися на добрий урожай у свої шістдесят років? Звідки б могло уродити не посіяне поле?» (І.Вільде)

Так. Якщо Ви не були в новацтві та юнацтві, для вступу в Пласт Вам потрібно:

— зголоситися до місцевого пластового осередку або уповноваженого в регіоні;

— написати заяву встановленого зразка;

— обрати для себе ділянку праці в Пласті.

Залежно від Вашого бажання та можливостей: працювати з дітьми, допомагати іншим у такій праці, разом з іншими організовувати суспільні та внутрішньопластові заходи, табори, вчитися на вишколах, знаходити нових друзів у різних куточках України і не тільки, подорожувати, писати статті до місцевих та пластових видань тощо. І Ваша дитина обов’язково підтримає Вас, адже мати батьків пластунів — це так чудово!

Якщо Пласт для Вас – «темний ліс» і Ви не розумієте, що Вам там робити, знайдіть час побувати на пластовому святі, піти з пластунами в мандрівку або допоможіть провести змаг, поїдьте на табір чистити картоплю тощо, тільки зробіть це із щирим зацікавленням і бажанням відчути на собі «чар пластування».

Нещодавно до однієї із станиць зголосилися батьки, дитина яких вже деякий час була в Пласті. Батько розповідав пізніше, як дочка (8 років) їх підбадьорювала: «Не журіться, що у вас так мало відзначок; в мене колись їх взагалі не було!»

Розуміння та підтримка сім’ї важливі у будь-якій справі. Якщо у діаспорі є певна тяглість поколінь, яка позитивно впливає на «ріст» дітей та молоді у Пласті, то для України це ще не настільки характерно.

Пластові родини з часом творять основу пластових частин та осередків. А їхнім дітям можна тільки по-доброму позаздрити! Трохи статистики: в Ужгороді є одна пластова сім’я, в Євпаторії — дві, в Луганській області – сім, в Івано-Франківську і Львові понад двадцять… Як тут не згадати пластовий жарт: «Пласт — це організація батьків для дітей».

Залишити Пласт можна коли завгодно. Для цього достатньо написати заяву відповідного змісту на ім’я проводу пластової станиці, до якої Ви належите. Крім того, потрібно ліквідувати всі заборгованості перед організацією (внески, майно тощо). Але пам’ятайте: повернутися до Пласту можна лише один раз, і тільки за згодою місцевого пластового осередку.

Таку назву має місцевий пластовий осередок (наприклад: станиця Київ). У Пласті Ви зустрінете ще деякі терміни:

— рій або гурток — група однолітків від 6 до 10 осіб в новацтві або юнацтві;

— гніздо або курінь — об’єднання 2-4 роїв або гуртків;

— братчик/сестричка — виховник в новацтві;

— друг/подруга — виховник в юнацтві;

— сходини — заняття рою або гуртка.

З часом Ви довідаєтеся інші слова, терміни та їхнє значення.

В новацтві діти носять хустки жовтого кольору (після проходження першого етапу програми пластування в УПН дитина стає «орлям», яке щойно народилося), в юнацтві — малинового (за кольором козацького стягу).

В старшопластунстві та сеньйораті хустки відповідно зеленого та коричневого кольорів. Окрім того, курені мають право за погодженням з пластовим проводом обирати собі інші кольори хусток. Хустка є частиною однострою — одягу пластунів, куди входять ще сорочка, шорти або спідниця, підколінки, беретка, шнурок із свистком, відзнаки.

Граються, співають, майструють, слухають, дискутують, малюють, сміються, вчаться в’язати вузли і знаходити шлях за знаками мандрівника…

НЕ: дивляться телевізор, грають в комп’ютерні ігри, байдикують.

Очевидно, тому, що його рій або гурток вибрав собі назву «їжаки». Вони могли назватися також, скажімо, «Яструбами», «Тиграми» або «Блискавицями». Остання назва більше властива дівочим роям чи гурткам, так само як «Ромашки», «Білочки» або «Ластівки».

Назва рою в новацтві пов’язана з назвою гнізда. Для прикладу: рої гнізд «Лісові Друзі», «Чарівний Ліс», «Лісова Пісня» матимуть виключно «лісові» назви. В юнацтві такої залежності не існує.

Юнацький курінь обирає собі опікуна (патрона) з числа видатних українських діячів, тож матиме назву, для прикладу, «Курінь УПЮ-ок ім. Марійки Підгірянки». Гнізда та курені мають також числа в реєстрі пластових частин України (пр.: гніздо ч.З «Лісові Бешкетники», курінь ч. 59 ім. С. Ленкавського).

Після складення Заяви Вступу в новацтві (через 6-9 занять) Ваша дитина починає сплачувати членські внески. Про розмір щомісячних членських внесків Вам скажуть при написанні заяви. Внески можуть сплачуватись щомісячно або щоквартально (відповідно до рішення проводу місцевого пластового осередку).

Одночасно Вас чекатимуть витрати на однострій та відзнаки (це можна придбати у пластовій крамничці), на дорогу до домівки (місця проведення занять), ручку, записник, виряд для малювання чи майстрування.

Влітку силами виховників осередку або округи проводиться двотижневий виховний табір. Його повна вартість для однієї дитини відповідає вартості 4-6-денного перебування в традиційному оздоровчому таборі. Переважно організатори табору полагоджують також справи доїзду до і з табору. Сприяють здешевленню табору благодійні спонсорські внески, про які дбають організатори і батьки учасників. Ваша підтримка в цій справі буде дуже доречною. Такі внески можуть допомогти відбути табір дитині, батьки якої не в змозі покрити повністю вартість її перебування в таборі.

Табори для юнацтва, як правило, дешевші, бо не потребують передовсім стаціонарних спальних приміщень. Проте, в такому разі Вам знадобляться намет, спимішок тощо.

Ваша особиста участь у таборі в якості інструктора або кухаря можлива і не потребує додаткових фінансових витрат. Важливі ваші кваліфікація та бажання працювати для всіх дітей таборі, без поділу на «своїх» та «чужих», готовність разом з усіма підпорядковуватися існуючим таборовим приписам (правилами).

Так, якщо протягом року брав участь у всіх приписаних пластових заняттях (сходинах, прогулянках, мандрівках, змагах тощо). Табори є обов’язковою вимогою для переходу пластових виховних програм та здобуття пластових ступенів.

Місця проведення пластових таборів не завжди є сталими. Виняток становлять вишкільні табори, які організуються для спеціалізаційного навчання, табори із всеукраїнським статусом і табори осередків, що мають власні таборові оселі чи землі.

Якщо табір організовують спільно декілька осередків, можливо, Ваша дитина помандрує до сусіднього району чи області. Це вплине хіба що на можливість відвідин табору. Табори для новацтва проводяться в стаціонарних приміщеннях, для юнацтва — в шатрах.

Всеукраїнські та спеціалізовані табори дають можливість для індивідуальних зголошень. До них належать такі, як «Золота Булава», летунський, морський, мистецький та інші. Звичайно, це стосується вже старшого юнацтва.

Може трапитися нагода поїхати на пластовий табір до іншої країни. Це можливо, якщо Ви покриєте витрати на доїзд. Інколи ці витрати беруть на себе пластуни країни, де проходитиме табір. Пам’ятайте, що пластова постава Вашої дитини (поведінка, особисті осяги тощо) матиме при цьому велике значення.

Програми таборів опрацьовуються відповідно до загальної ідеї табору. Для прикладу: новацтво у таборі «Країна сонячних зайчиків» допомагатиме казковим героям поборювати сили темряви, а «захисники рідного вогнища» «помандрують» у минуле України; провідники юнацького табору «Легіон» використовують у програмі традиції Українського Січового Стрілецтва…

Таких прикладів можна наводити багато, адже кожен табір має щось своє, відмінне від інших, з притаманним тільки йому «чаром пластування». Все це таборовики переживають, здобуваючи знання та вміння через різноманітні мистецькі, спортивні, природничі, історичні вмілості.

Учасники табору перебувають під постійною медичною опікою; це поряд з тим, що на один рій або гурток є 1 -2 постійних виховники. Одночасно, табір вчить самообслуговуванню, зарадності, витривалості. Прогулянки та мандрівки допомагають виробляти впевненість у своїх силах. Вогники та ватри дають новацтву нагоду зустрітися з казкою, а в юнацтва плекають відчуття романтики. І це — далеко не все.

Сподіваюсь, Ви знайдете можливість і час побувати на пластовому таборі (тільки заздалегідь поцікавтесь про «батьківський день», щоб не перешкоджати заняттям). Тоді Ви самі дізнаєтесь і відчуєте, що таке пластовий табір.

Вчимося на вишколах, семінарах, тренінгах. Читаємо. Перекладаємо з інших мов методичні посібники. Навчаємося через справу: проводимо виховні заняття; організовуємо табори, вишколи, конференції; опрацьовуємо відповідно до потреб часу та віку виховні програми, методичні матеріали, періодичні видання, програми навчальних курсів (вишколів) для виховників, адміністраторів тощо. Розпитуємо, ділимося досвідом, аналізуємо, фантазуємо, дискутуємо…

Пласт як організація на місцевому, обласному та всеукраїнському рівнях для успішного ведення праці залучає кошти, отримані від членських внесків, добродійних пожертв, грантів різних фондів, цільових бюджетних надходжень.

Для нас — це можливість навчатися, мати друзів в Україні і світі, бути корисними, повсякчас бачити результати своєї праці. Маємо нагоду для професійного зросту, фізичного гарту. Наприклад, успішне проходження вишколу провідників морського пластування передбачає отримання сертифікату державного зразка, мандрівного табору — туристської категорії. У Пласті ми маємо цікаве і добре товариство.

Пласт — світ, в якому живуть наші родини, який захищає нас від негативних впливів сучасного суспільства; світ, в якому «ми дихаємо повітрям височини і теплом далекого сонця».

Ірина Вільде у автобіографічному «Через місток пам’яті…» згадує один епізод із своїм сином:

Мама розповідала йому різні казки, коли раптом хлопчик перебив її: – А ти це все вигадала чи вичитала з книжок? У переконанні, що роблю йому приємність, відповіла: – Аякже ж, мама все це придумала! Дитина з розпачу аж заплакала: – І чого ти сказала, що ти видумала? Я так хотів, щоб то була правда…

Ідеали, які ми намагаємося плекати в нашому оточенні і «нести у життя», є мрією не одного покоління, суспільства, держави. Вони є мрією кожного, хто вважає себе пластуном. В ми хочемо, щоб це була правда!

В цій книжці.

В журналах «Юнацтво», «Пластовий Шлях», «В дорогу», «Пташеня», «ПІК» (№3 за 2000 рік), обласних, районних, місцевих часописах. В Історично-пластовому календарі (1997).

В посібниках «Орієнтовний зміст виховання в національній школі» (1996), «Українська система виховання: проблеми, перспективи» (1999).

У книгах Т. Самотулки «Історія України в іграх. Захисники рідного вогнища» (1995) та «Історія України в іграх. Отрок» (1998), Я. Луцького «З історії туристично-краєзнавчої роботи в Пласті» (1998), О. Сича «Пласт: нарис витоків історії сьогодення» (1999), Лорда Бейден-Пауела оф Ґівела «Пластування для хлопців» (1999), Б. Савчука «Український Пласт 1911-1939» (1996), Ю. Старосольського «Велика гра» (1995), «Пластовому довіднику» (1999).

Спробуйте відповісти на це питання разом з Вашою дитиною.