Історія Пласту

В 1911 р. студенти Петро Франко та Іван Чмола засновують перші пластові гуртки. Офіційним початком Пласту вважається 21.04.1912* — цього дня відбулися перші сходини гуртка “Крук”. Його заснував доктор Олександр Тисовський.

В 1913 р. відбувся перший з’їзд представників пластових гуртків у Львові, на якому створено “Організаційний Пластовий Комітет”. В цьому році проведено і перший мандрівний табір Пласту.

В 1914 р. вибухає війна, і багато пластунів стають у ряди УСС.

В 1918 р. Пласт пожвавлює діяльність, яку поширює на центральній та східній частині України.

* Упродовж тривалого часу Пласт святкував День Першої Пластової Присяги 12 квітня, як день народження організації. Проте, архівні документи підтверджують, що перші сходини пластового гуртка “Крук” у Львові відбулися саме 21 квітня. Дата 12 квітня, швидше за все, з’явилася внаслідок технічної помилки у пластових виданнях та матеріалах. Коли саме відбулося складання присяги — поки точно невідомо. Тож від 2026 року Пласт поступово переходить до святкування заснування організації 21 квітня задля відновлення історичної справедливості.

Після занепаду Української Держави, Пласт відновлює діяльність, спершу в Західній Україні, а згодом серед української еміграційної молоді в країнах Західної Європи. В Пласті масово гуртується українська шкільна, селянська та робітнича молодь. Починає виходити ряд пластових публікацій, зокрема офіційний пластовий орган “Молоде життя”. Виходить в світ книжка Олександра Тисовського “Життя в Пласті”.

До розбудови Пласту в цей приклався і митрополит Шептицький, подарувавши пластунам площу на горі Сокіл у Карпатах.

У 1928 р. заборонена легальна діяльність Пласту на Волині, а 1930 — в Галичині.

В цей період Пласт в Галичині працює нелегально під проводом конспіративного Пластового Центру. Праця ведеться через Комісію Виховних Осель, “Рідну Школу” та публікацію журналу “Вогні”.

Польська влада карає всі прояви праці Пласту арештами та висилкою до концентраційного табору.

В 1939 р. вибухає ІІ Світова війна, і Пласт пробує відновити діяльність в Україні. Проте німецька окупаційна влада не дозволяє існування пластової організації, і пластуни змушені продовжувати діяльність нелегально.

Після останньої війни велике число українців залишилося поза межами України. Організуються пластові гуртки в багатьох місцевостях з Головною Пластовою Старшиною та Радою в Мюнхені. Пласт діє в країнах Північної та Південної Америки, Австралії, Англії, Австрія, Франція і т.п.

З 1950 року український Пласт розвинув активну діяльність на нових місцях поселення, Австралія, Аргентина, Канада, Великобританія, Німеччина, США. Переводяться пластові заняття, вишколи, виховні та спеціалізаційні табори. Видаються для виховників журнали “Вогонь Орлиної Ради”, “В дорогу з юнацтвом”, для новацтва видається місячник “Готуйсь”, для юнацтва “Юнак”, а для УСП і УПС “Пластовий Шлях”.

Наприкінці 80-років XX ст. у Радянському Союзі змінилася політична ситуація: уряд полегшив контроль над словом і закордонними контактами. Постали організації, які сприяли національному відродженню.

Завдяки праці окремих осіб та підтримці деяких нових організацій виникли пластові групи в різних середовищах і в різних місцевостях. Уже в 1990 році вони були в Луцьку, Києві, Донецьку, але найширше Пласт розвинув свою діяльність на теренах Львівщини та Львова зокрема, де Міська рада 22 лютого 1990 року затвердила Статут пластового товариства.