Служив у 5 окреміи штурмовій Київська бригаді. Був сеньйором-прихильником в Київській Окрузі. «Планував бути виховником, їздив на пластові вишколи, табори. В потрібний час пішов захищати нашу країну. Небайдужа і світла людина» - написав пластовий побратим Богдан Яцун.

Володимир активно підтримував та допомагав станиці Обухів у 2019-2023 роках. Брав участь у «Гайдашнику» під час окружного юнацького табору «Острів скарбів Мазепи», Святі Юрія та окружному новацькому таборі «Пригода». Був одним із організаторів цього останнього табору.

Мобілізувався у 2024 році до 5-ї окремої Київської штурмової бригади. Навідник 1-го штурмового батальйону. Воював на Дніпропетровщині та у Запорізькій областях. Загинув під час виконання бойового завдання 14 квітня 2026 року в районі населеного пункту Багаші Пололівського району Запорізької області.

Спи, Друже, тихо, без тривог!

Пластове псевдо «Чайка», військовий позивний «Покемон». Орієнтовно з 1993 по 1995 рік належав до гуртка «Павуки» організації УНПО «Пластун» (впорядник Юрій «Коцький» Довбуш), де у серпні 1994 р. склав присягу. Згодом у 1995 р. спільно з гуртком перейшов до підготовчого куреня ім. Дмитра "Байди" Вишневецького (впорядник Марко Чуквінський, ЧМ) традиційного Пласту станиці Львів, де у серпні 1995 р. здобув ступінь розвідувача. Активний в пластовому житті, відбув низку мандрівок, вишколів, таборів. Зокрема табір «Золота Булава» (1996 р.), «Панк» (1997 р.), лещетарський "Фест" (1997 р.) та інші. До 9 класу навчався у середній загальноосвітній школі №49 м. Львова, згодом — у технікумі промислової автоматики, а далі в Національному університеті «Львівська політехніка». Після чого працював у сфері встановлення систем опалення та сантехніки. Відтак мав роботу автомеханіка на різних приватних підприємствах. Захоплювався авіамоделюванням, автомеханікою, гірським джипінгом, мисливством, рибалкою, бджільництвом. З початком повномасштабного російського вторгнення спільно з друзями з мисливського товариства добровільно приєднався до лав Львівської територіальної оборони. На фронті був старшим сержантом в 125 окремій важкій механізованій бригаді Збройних сил України, де займався ремонтом військової техніки. Довгий час брав участь в бойових діях на Південно-Слобожанському, Донецькому, Північно-Слобожанському та Запорізькому напрямках. Відтак переведений на фронт на Харківщину, де опанував роботу з керування дронів. Через важкі умови фронтового життя захворів на ряд недуг, через що був направлений на лікування до госпіталю. Помер 15 квітня 2026 року в реанімаційному відділенні Львівського госпіталю. Нагороджений численними відзнаками. У смутку залишилися батьки, дружина, родина, друзі та побратими.

Пластове псевдо "Кріт". Військовий позивний «Стіч».

З жовтня 2007 р. пластун гуртка «Орли» 21 куреня ім. Григорія Сковороди (виховник ст.пл. Святослав Стець). Восени 2010 р. склав пластову присягу. Активний в пластовому житті. Був гуртковим, курінним, бучужним курінних таборів. Вібдув низку мандрівок, вишколів та курінні табори, зокрема вишкільний "Мандри розуму" (2008 р.), морський "Сонячна стежина" (2009 р.), водно-вишкільний "Шацьки-Хитацьки" (2010 р.).Активно пластував до 2013 року.

Навчався у середній загальноосвітній школі №1 м. Львова, згодом — у Державному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище інформаційно-комп'ютерних технологій». Також навчався у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Комп’ютерна академія ШАГ Львів».Працював у сферах деревообробки та телекомунікаційного обслуговування на приватних підприємствах.

У 2023 приєднався до Збройних сил України. Став до лав підрозділу «Шершнів Довбуша» 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. Брав участь у бойових діях в Донецькій області.

За цей час він пройшов шлях від солдата до головного сержанта взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів. Здійснив приблизно 3500 вильотів, знищив 164, поранив 170 ворогів. Нагороджений Відзнакою Президента України «За оборону України» та відзнакою командира 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша Сухопутних військ Збройних Сил України — «Хрест Воїна-Єгеря» І ступеня.

5 лютого 2026 р. під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку Донецької області потрапив під мінометний обстріл і отримав поранення, несумісні з життям. Залишив у смутку батьків, двох сестер та всю родину.

Пластове псевдо «Скрипка».

Приєднався до пластового новацтва орієнтовно в 1991 р., а вже в 1992 року переведений до підготовчого юнацького куреня ім. Зеновія Красівського в станиці Моршин. Пластову присягу склав 7 липня 1994 року. Брав участь у відбудові пластової оселі «Сокіл», виготовив свічник (павук) для каплиці св. Юрія на Соколі. 23 грудня 2023 доєднався як симпатик до куреня УСП-УПС ч. 41-44 ім. Івана Чмоли «Целібат Мурлики».

Був зареєстрований в Моршині як приватний підприємець в галузі комп’ютерних технологій.

Після відкритого російського вторгнення зголосився добровольцем до війська. Солдат, оператор БПЛА відділення ударних безпілотних комплексів спеціального призначення 1 корпусу Національної гвардії України «Азов».

Загинув під час виконання бойового завдання 30 січня 2026 року біля населеного пункту Світле Покровського р-ну Донецької обл.

Військовий позивний «Маркіз». Орієнтовно з 2008 р. пластун гуртка «Орли» (впорядниця ст. пл. Олена Пиндзин) підготовчого куреня ім. Северина Наливайка у Надвірній. Пластову присягу склав 15.10.2010 під час відзначення дня Покрови у Надвірній. Відбув РОВ. Підбратчик новацьких таборів станиці Надвірна. Учасник станичного юнацького табору в 2009 р. Активно пластував приблизно до 2012 р.

Закінчив загальноосвітню школу №2, відтак навчався в Надвірнянському фаховому коледжі Національного транспортного університету, який завершив 2014 року.

У 2017 році здобув ступінь бакалавра зі спеціальності транспортні технології у Навчально-консультаційному центрі Національного транспортного університету Івано-Франківська.

Активний учасник Революції Гідності в Києві.

Орієнтовно з 2015 до 2019 року під час АТО/ОСС виконував бойові завдання в лавах окремого загону спеціального призначення.

З початку повномасштабного російського вторгнення з 2022 р. брав участь у бойових діях в Київській, Чернігівській, Харківській областях, також виконував завдання в боях за місто Сіверськодонецьк на Луганщині, за місто Часів Яр на Донеччині.

Офіцер (зі звʼязку) групи спеціального призначення (висотної) 4-го окремого загону спеціального призначення «Омега» Центру спеціального призначення «Омега» Національної гвардії України. Молодший лейтенант.

Загинув під час виконання бойового завдання 12 січня 2026 р. поблизу міста Родинське, Покровської міської громади Покровського району Донецької області.

Залишилося двоє неповнолітніх дітей.

З 2009 р. пластун 41 куреня ім Т. Бульби, згодом перейшов до гуртка «Орлани» (впорядник ст. пл. Юрій Послєдніченко) 71 куреня ім. Князя Лева у Львові. Пластову присягу склав влітку 2013 р. під час курінного табору «Звитяга».

Активний в пластовому житті, учасник мандрівок, вишколів та інших заходів. Відбув низку таборів, зокрема тричі «Світанкові віхи» (2010, 2011, 2012), ЮМПЗ у Львові. Активно пластував орієнтовно до 2015 р.

В 2015 р. закінчив загальноосвітню школу №37 з поглибленим вивченням французької мови у Львові. Паралельно навчався у 4 музичній школі по класу фортепіано. Також добре грав на сопілці та гітарі. Захоплювався шахами, образотворчим мистецтвом, програмуванням, мандрівництвом. Відтак вищу освіту здобув на факультеті менеджменту товарознавства та комерційної діяльності Львівського інституту економіки та туризму. Згодом працював менеджером коворкінгу.

Мобілізований до війська 20 серпня 2025 р. Службу проходив у 210 окремому штурмовому полку Збройних сил України. Як солдат штурмовик брав участь у боях на Донеччині. Загинув під час бойового завдання 21 грудня 2025 р. внаслідок атаки ворожого дрону в околицях міста Мирноград Покровського району Донецької області. Залишив у смутку батьків, старшого брата Івана, що теж належав до Пласту, родину та друзів.

Доєднався до Пласту в Тернополі в 1993 р. Був новаком. Згодом юнак гуртка «Сірі Вовки» 29 куреня ім. Ю. Старосольського (виховники Михайло Баран та Володимир Окаринський), відтак перейшов до 51 куреня ім. С. Завойовника. Пластову присягу склав 1.11.1998. Згодом здобув ступінь розвідувача. В старшопластунському віці став співзасновником підготовчого куреня «Плем’я Могікан», де мав псевдо «Зубатий пень».

Виховник гуртка «Сірі вовки» 29 куреня ім. І. Старосольського. Зв'язковий цього ж куреня. Активний учасник пластового життя. Організатор та співорганізатор низки пластових вишколів, таборів, змагань та заходів. Один із сподвижників індіанського пластування та розвитку мандрівництва, зокрема через крайовий табір «Говерля». Періодично був членом станичних старшин Тернопільського Пласту. Відтак працював на різних роботах, зокрема вчителем історії в школі №12 міста Тернополя, менеджером з продажів, менеджером в книгарні «Є» та інших.

З початком так званої антитерористичної операції в травні 2014 зголосився до сил оборони України. Став бійцем 6-й батальйону ТрО Тернопільської області («Збруч»). Брав участь у військових діях з оборони Маріуполя та несли службу на Херсонщині, прикриваючи дороги з Криму. В 2017 р. підписав контракт з 10-ю окремою гірсько-штурмовою бригадою після чого був задіяний у виконанні завдань в районі міста Попасна на Луганщині.

Згодом працював в одному з Данських фондів, де займався гуманітарним розмінуванням в Донецькій та Луганських областях. Після повномасштабного російського вторгнення мобілізувався в 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». Брав участь в обороні Лисичанська та Слов’янська на Донеччині. Солдат. Принципово відмовлявся від сержантських звань. З травня 2025 року у кулеметному взводі, відтак літав на важких нічних дорогах.

10 грудня 2025 р. під час виконання бойового завдання в с. Свято-Покровське Сіверської міської громади Бахмутського району загинув внаслідок атаки ворожого дрону. За період участі в АТО і повномасштабному вторгненні отримав сім відзнак і медалей.Залишилась сестра, батьки, ближня та дальня родина.

Військовий позивний «Професор». Будучи студентом у 2019 році став старшим пластуном прихильником та одним з ініціаторів відновлення станиці Миколаїв. Спільно з ініціативною групою відновлення місцевого осередку їздив на пластові події в інші станиці для здобуття досвіду. Був учасником «Свята Весни» в Херсоні та відкриття пластового року в Кропивницькому. Брав активну участь у зовнішніх презентаціях Пласту в Миколаєві. Пройшов крайовий вишкіл дійсного членства у Херсоні в 2020 р. Навчався у загальноосвітній школі №49 міста Миколаєва.

Згодом продовжив навчання в Миколаївському професійному ліцеї будівництва та сфери послуг за спеціальністю автомеханіка. Вищу освіту здобув у 2022 р. за спеціальністю комп’ютерні науки механіко-математичного факультету Миколаївського національного університету ім. В. О. Сухомлинського. Короткий час працював на заводі та у одному з відділень «Нової пошти». Захоплювався літературою. Писав і готував до видання власну книги фентезі прози «Камінь».

Після повномасштабного російського вторгнення залишився у Миколаєві та здійснював волонтерську діяльність, а в серпні 2024 р. підписав контракт та мобілізувався до війська. Службу проходив у дивізіоні артилерійської розвідки 40 окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта Збройних сил України. 10 вересня 2025 р. перебуваючи на фронтових позиціях села Сподобівка, Шевченківської селищної громади, Куп’янського району Харківській області був атакований ворожим дроном, внаслідок чого загинув. Певний час вважався зниклим безвісти. Залишився старший брат, що теж в силах оборони, батьки, ближня та дальня родина.

Приєдналась до Пласту разом з донькою Юлею в 2021 р., де стала писарем станиці Чернігів.

Брала участь в багатьох станичних заходах, була виховницею та писаркою табору «Експедиція 2022», що відбувався на Буковині в смт. Макарівка за пластовою методикою для дітей постраждалих від війни. 5 жовтня 2022 року доєдналась прихильницею до куреня УПС «Степові відьми».

З 22 по 23 жовтня 2022 р. була учасницею кваліфікаційного вишколу дійсного членства № 244 «Місія Здійсненна» Львівської Округи. Пластову присягу склала у жовтні 2023 року в фортеці Батурин під час вишколу «Попіл Батурина», де на той час вже була військовою.

Була підсестричкою у новацькому рої «Соколи» та згодом короткочасно стала головною впорядницею, але через оголошення до війська змушена була припинити виховну діяльність.

Захоплювалась музикою та українською історичною обрядовістю.

З 2008 року працювала науковим, а потім — старшим науковим співробітником Чернігівського обласного художнього музею ім. Григорія Галагана, останнім часом обіймала відповідальну посаду головного зберігача фондів музею.

З початком повномасштабного російського вторгнення та наступ на Чернігівщину спільно з донькою перебралась жити до музею, щоб в разі небезпеки мародерів зберегти експонати.

З лютого 2023 р. стала стрільцем санітаром в 3-й окремій штурмовій бригаді. Молодша сержантка. Як бойовий медик брала участь у боях за Харківщину.

У січні 2025 року за заслуги перед Україною отримала із рук Президента України орден «За мужність», як медик 1-го штурмового батальйону бригади. За те, що «довела свою відданість і хоробрість, рятуючи побратимів на передовій».

Загинула вранці 7 серпня 2025 р. спільно з двома побратимами на фронті під час виконання бойового завдання внаслідок атаки ворожого дрону.

Залишилась 15-річна донечка Юлія та батьки.

Приєднався до Пласту орієнтовно у 2000 році. Належав до гуртка «Вовки» (виховник ст. пл. Романцов Роман) підготовчого юнацького куреня ім. Я. Мудрого в станиці Черкаси. В юнацтві склав пластову присягу. Активний в пластовому житті, учасник заходів, вишколів, мандрівок. Відбув курінні табори «Склик» (2001, 2002, 2003), «Січ» (2004), туристичні змагання «Стежками Героїв» (2003), окружний табір Черкащини «Гетьманська булава» (2004). Учасник, а згодом член проводу крайового кінно-спортивного табору «Герць» (2004, 2005).

Відтак став старшим пластуном. Впродовж кількох каденцій член станичної пластової старшини на різних діловодствах.

Активно пластував орієнтовно до 2019 р.

Навчався у загальноосвітній школі №3 міста Черкаси.

Брав участь у олімпіадах. Закінчив її у 2004 р. з медаллю. Вищу освіту здобув на факультеті інформаційних технологій і систем Черкаського державного технологічного університету.

В студентські роки був членом ГО «Православне молодіжне братство» в м. Черкаси.

Із здобуттям вищої освіти працював в ІТ-сфері.

Після повномасштабного російського вторгнення влітку 2022 р. мобілізувався до Збройних сил України.

Був молодшим сержантом. Командиром 1 відділення 3 взводу 2 роти безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини А1815 (1-ша окрема важка механізована бригада).

5 серпня 2025 року перебуваючи на фронтових позиціях Сумської області через приліт КАБу отримав множинні осколкові поранення. Евакуйований до стабілізаційного пункту ще живими, проте вже в дорозі до подальшої госпіталізації близько 19:40 помер.

Залишилась дружина, вихованка Пласту – Анастасія Зоря та двоє неповнолітніх донечок