Леонід та Юля знайшли одне одного на пластовому таборі. Після повномасштабного вторгнення вони одружилися, але незадовго хлопець став на захист країни. Тож зараз він на фронті, а вона — у Львові. Та справжнє кохання не знає, що таке відстань.
Цікаво, що Леонід та Юля обоє прийшли в Пласт 2012 року. Але 9 років їхні шляхи не перетиналися. Лиш 2021-го вони зустрілися на пластовому таборі.
Юля була інструктором, я ще тоді звернув увагу на неї, але підійти познайомитися все якось не вдавалося. Тому потім ми знайшли сторінки одне одного в соціальних мережах і почали спілкуватися (Леонід).
Для них, як і для кожного українця, все змінилось після 24 лютого. З приємного — вони одружилися!
Та замість святкування і планування майбутнього, уже згодом Леонід поїхав на схід захищати Україну, а Юля переїхала до Львова волонтерити. Війна зробила їх стосунки міцнішими, любов стала сильнішою, а розлуки, на жаль, тривалішими.
Мене поранили 5 січня. І після цього я отримав чи не найкращу підтримку — 7 січня, у день Різдва, я зміг знову побачити Юлю. Це для мене було справжнє різдвяне диво (Леонід).
Захисник також ділиться, що після того, як пішов на фронт, особливо відчув не тільки підтримку коханої, але й силу і єдність пластової спільноти. Пластуни завжди піклуються одне про одного і допомагають, навіть якщо ви особисто не знайомі.
Леонід Пласт — це десятки людей, які після того, як ти потрапляєш у біду, самі пишуть тобі і пропонують допомогу. Якщо ти пластун, то ти ніколи не залишишся сам на сам із проблемами. Але найважливіше, що мені дав Пласт — це вишкіл та ідейний фундамент. Мені після цього не важко спати в окопі під дощем, бо я знаю, що треба зробити, щоб не промокнути. Мені не важко постійно перебувати під обстрілами, бо я знаю заради чого це все роблю. Мені легше працювати із людьми, тому що Пласт мене вчив бути лідером.