Як у Пласті зростає сильна і стійка молодь

Без wi-fi, електроенергії, серед лісу готують гречку в казанку. Саме так іноді полюбляють таборувати пластуни. Адже життя в природі — це виклик і труднощі, але за ними — розвиток, гартування характеру, дружба і краса.

У липні на Тернопільщині більше 50 дітей 12–17 років пройшли десятиденний табір “Останній зв’язковий”.

Сьогодні пластуни є зв’язковими в нерозривному ланцюгу борців за українську незалежність, за нашу історію, культуру та мову (Наталя, одна з організаторок)

---

Нам потрібне свідоме і сильне покоління, що буде відбудовувати і розвивати Україну в майбутньому. Працюймо для цього зараз — долучайся до виховників у Пласті і набирай свій гурток маленьких українців:

---

Світлана, керівниця табору
Ми хотіли, щоб діти на цьому таборі віднайшли зв’язок: з собою, з природою і одне з одним. Щоб вони стали самостійними, навчилися жити в природі і працювати в команді.

Тож учасники самостійно готували територію до табору в лісі: робили кухню, їдальню, душ, місця для посуду, дошку оголошень тощо. У Пласті ми це називаємо “розтаборуватися” або “таборові роботи”.

Лариса, виховниця
Відчувалося, що дітям було важко. Але вони до цього готувалися, тому справлялися просто чудово. Не було такого, що хтось робив, а хтось — “косив”. Постійно змінювали одне одного, допомагали. Дівчата працювали нарівні з хлопцями.

Безперечно, таборові роботи — це нелегка фізична праця і вихід з зони комфорту. Доводиться переборювати лінь і страхи, бо немає куди втекти: не поставиш намет — не буде де спати, не приготуєш їсти — не буде що їсти, не натягнеш тент — промокнеш під дощем. Але саме за межами комфорту починається внутрішній ріст.

Мої діти в Пласті вже 3 роки. З таборів вони завжди повертаються ще більш самостійними і з новими навичками. Оленка там завжди допомагає на кухні, а Марко — розводить багаття (Марія, мама учасників).

“Діти здорові, задоволені, з новими друзями і спогадами”

Крім гартування тіла і духу, на таборі молодь отримала інші цінності: дружбу, незабутні пригоди і емоційну розрядку під час війни.

Світлана, керівниця табору
Деякі батьки не відпустили дітей через військовий стан в Україні. Інші — постійно перепитували, що і як. Довелося багато комунікувати. Але воно того варте. На 10 днів ми повністю забули про повітряні тривоги.

Батьки учасників відзначають, що з табору пластуни повернулися натхненні, і попри фізичну втому — відпочилі і заряджені.

Оксана — мама двох донечок: Марти і Марічки (11 та 14 років). Дівчата в Пласті вже 5 років і їхали на цей табір з великою радістю, адже, як каже мама, “засумували за новими враженнями і хотіли здобути нові вмілості”.

Особливо їм запам’ятався сплав по Дністрі, вечірні ватри і чудове таборове весілля. Діти засмаглі, здорові, задоволені, з новими друзями-пластунами і спільними спогадами. Як бонус — дітки після табору почали більше допомагати мені на кухні, бо здобули навички куховаріння (Оксана, мама учасниць).

А мама 14-річного Володимира розповіла, що пластун на таборі навчився працювати в команді.

Керівниця табору Світлана поділилася з нами дечим особливим — на таборі учасники писали свої відгуки одне про одного. Покажемо деякі з них:

• Учасники були класні, я знайшов серед них багато друзів.
• Люблю всіх-всіх.
• Круті люди, з якими можна цікаво спілкуватись…
• Найкращі у світі люди
• Учасники — ТОП. Через них я не поїхав з табору.
• В мене з’явилося нове спілкування! Друзі! І нові моменти)) створили спільні чати і продовжуємо спілкуватися)) Я також за це вдячна.

---

Для Світлани це був перший табір у ролі керівниці. Але пластунка щаслива, що “Останній зв’язковий” дав юнацтву практичний досвід життя в природі, навчив працювати в команді і зміцнив їхній характер. Світлана каже, що з табору кожен зміг взяти для себе щось цінне.

Ти також можеш долучитися до розвитку нового сильного покоління українців.

Приєднуйся до Пласту: