“Расія здєсь навсєгда”: сім’я пластунки пів року прожила в окупації в Херсоні

Поліна Меньшова — пластунка з Херсона. Коли російські війська окупували місто, родина Поліни не змогла виїхати. Аж у серпні вдалося перебратися до Вінниці, де залишаються і зараз. Додому повернутися не можуть — у сусідній під’їзд влучила ракета.

Яким було життя в ще окупованому Херсоні, як таємно проводили пластові онлайн-заняття та шукали залишки продуктів українського виробництва — читайте далі.

Як все почалося

1 березня місто повністю окупували російські війська. Прорватися назовні — майже неможливо.

Окупація: Пласт під забороною

Пластунки з гуртка Поліни роз’їхалися по різних містах та країнах. Спершу продовжували заняття — онлайн і таємно. Олександр навіть проводив для дівчат онлайн-гутірку (тобто урок) про УНР. Але потім це стало надто небезпечно.

Олександр, батько
Одного дня в Херсоні почали випускати російську газету, в якій Пласт занесли до небезпечних для росії організацій.

Сходини припинилися. А однострій дівчинки довелося заховати.

Херсон — таємний спротив

Сім’я ділиться, що в період окупації іноді було нестерпно важко. Особливо через те, що не було зв’язку та правдивої інформації про ситуацію в країні.

Попри це сім’я пластунки, як і всі херсонці, не здавалися. Містяни ліпили проукраїнські наліпки, малювали малюнки з українською символікою.

Хоча Олександр знав, що багато волонтерів зникли безвісти, але продовжував допомагати іншим — розвозив продукти пластунам, які також залишилися в окупації, щоб вони самі не ходили містом.

А на Великдень ледь вдалося знайти яйця українського виробництва через критичну ситуацію на чорнобаївській птахофабриці, яка опинилася без електропостачання.

Олександр
Комусь наснилося, що Херсон звільнять, коли зацвітуть абрикоси. Ми в це щиро вірили. Абрикоси зацвіли, а місто далі залишалося під окупацією. Чим далі, тим більше приходило усвідомлення, що звільнять ще не скоро.

День Незалежності — день свободи

Наприкінці літа сім’я Меньшових вирішила виїжджати з Херсона.

Їхали через Василівку, стояли в черзі з близько тисячі автомобілів, добиралися сім діб. Доводилося ночувати в школі, в садку на карематах. Вирвалися 24 серпня, у День Незалежності.

26 серпня приїхали до Вінниці.

Життя не вдома

У Вінниці сім’я залишається і досі. Олександр працює на “Новій пошті” і продовжує писати романи. Поліна долучилася до нового гуртка.

“Місцеві пластуни допомогли нам освоїтися, дістати побутові речі, Поліні дали розкладний столик. Вона тут знайшла нових подруг, Ксеню та Кіру. Разом з ними вже ходила на Андріївські вечорниці. Однострій з Херсона родичі передали посилкою” (Олександр).

Сім’я дуже хоче повернутися додому, але наразі не може — у сусідній під’їзд влучила російська ракета.

---

Коли виїжджали, думали, що на Новий рік повернемося. Удома чекає ялинка та іграшки. Поліна сумує за своїм гуртком “Херсонські конвалії” та виховницею Олею Новохацькою. Мріє зустрітися з ними найближчим часом та погуляти херсонськими вуличками.

— Олександр

---

Зараз Херсон — вільний, але під обстрілами. Багато родин не мають змоги поїхати у спокійніші міста та живуть у постійній небезпеці, без світла та електрики. Тому сім’ям з Херсонської, а також Харківської та Миколаївської областей ми надішлемо 500 різдвяних пакунків, в яких є все необхідне, щоб зігрітися взимку та зустріти Різдво.

Допоможи родинам зі звільнених міст — тисни на кнопку, щоб приєднатися до збору на 500 різдвяних пакунків для дітей з деокупованих територій:

—

Довідка

Олександр Меньшов — письменник, автор романів-детективів про альтернативну історію (як би розвивалася історія України, якби певні події відбулися інакше). Зараз він працює над книгою “Щоденник херсонців”.