Від гітари, до автомата і назад: про лідерський шлях Андрія Жолоба

В пластовій спільноті зростають абсолютно різні люди: ексентричні, творчі, педантні, нудні, веселі, інтроверти, самостійні, авантюрні та трохи скажені. Тут я і в суспільстві повно різних, але рівних один перед одним особистостей, але вже об’єднані спільними пластовими цінностями.

Одним з цих особистостей є Андрій Жолоб, львівський пластун, що до повномасштабного вторгнення працював лікарем-травматологом та творив український панкрок в гурті “Бетон”. Опісля початку великої війни він долучився до сил оборони і 2 роки служив командиром медичної роти 46-ї окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ Збройних сил України.

Зараз Андрій очолює Львівський центру надання послуг учасникам бойових дій та продовжує робити музику в складі гурту “Бетон”, що на початку квітня опублікував новий альбом “Юніті”. Також до того, на початку 2022 року “Бетон” випустив переспів пісні одного з найвідоміших в світі панкрок-гурту “Сlash”! Пісня отримала назву “Kyiv Calling”.

До Дня першої пластової присяги ми взяли інтерв’ю в Андрія про його шлях, лідерський спосіб життя ледь не всюди та роль Пласту в такому житті.

З чого для Тебе почався Пласт? Пригадай момент, коли Ти вперше відчув, що це твоє.

Андрій
Пласт для мене почався в 11 років, у 1992 році. Мій сусід Дмитро жив поверхом нижче у будинку, в який ми щойно переїхали сімʼєю з Левандівки (у 90-і - бандитського спального району Львова) Дмитро розповів що вже двічі ходив на сходини в якусь організаціПласт для мене почався в 11 років, у 1992 році. Мій сусід Дмитро жив поверхом нижче у будинку, в який ми щойно переїхали сімʼєю з Левандівки (у 90-і - бандитського спального району Львова) Дмитро розповів що вже двічі ходив на сходини в якусь організацію Пласт, розповідав що там класна компанія - сліди вивчають, вузли вʼяжуть і тд.

Ну я завжди був схильним до авантюр, тому без вагань підписався, потрапив в гурток «Бобри» куреня УПЮ ч. 23 імені Степана Бандери і залишився там аж до старшопластунства.
Коли вперше відчув? На таборі «Гуляйполе» 1993 року неподалік села Дубина Сколівського району.ю Пласт, розповідав що там класна компанія - сліди вивчають, вузли вʼяжуть і тд.

Ну я завжди був схильним до авантюр, тому без вагань підписався, потрапив в гурток «Бобри» куреня УПЮ ч. 23 імені Степана Бандери і залишився там аж до старшопластунства
Коли вперше відчув? На таборі «Гуляйполе» 1993 року неподалік села Дубина Сколівського району

Як Пласт вплинув на твою готовність брати відповідальність — на війні, у цивільному житті, в роботі з ветеранами?

Андрій
Ну по перше мушу сказати що військо і війна для мене не стали чимось вражаючим і надміру стресовим. Було таке враження що я приїхав на ще один пластовий табір, просто тут ще й намагалися мене і побратимів вбити.

Я зустрів немало пластунів на бойових дорогах, зокрема Ромка Лозинського. І всі власне казали таке ж - дивні якісь тут змаги і гутірки на цьому таборі)
Щодо відповідальності - так, тут однозначно була база Пласту в довірі мені різних посад (гурткового, курінного судді і зрештою курінного). А саме військо навчило мене відповідати за життя і здоровʼя мого особового складу і пацієнтів.

Я командував медичною ротою 46 ОАЕМБР, у нас така була класична ранкова фраза «ну шо пацани, поїхали помирати». Але маємо щастя що практично ніхто з нашого підрозділу досі не постраждав.

Ти щодня працюєш із ветеранами. Чи бачиш ти, що пластові цінності або досвід, здобутий у Пласті, можуть підтримати людину після повернення з фронту?

Андрій
Ну тут певне таки це загалом цінності здобуті впродовж життя: це і виховання батьків, і Пласт, і книги з домашньої бібліотеки.

Підтримати людину, яка повернулася з фронту, можу зокрема тому, що був сам на фронті. Так працює принцип «рівний-рівному», людина з бойовим досвідом повністю відкривається зазвичай лише людині з таким же бойовим досвідом.

В інтерв’ю раніше Ти згадував, що Пласт допоміг Тобі вистояти на війні. Коли пластові навички та цінності виявлялися найбільш важливими для Тебе?

Андрій
Пласт мене навчив невибагливості. Це найважливіша і найпотрібніша вмілість на війні.

Коли ти можеш облаштувати собі і своєму особовому складу побут в напіврозбитому дитячому садочку, коли вмієш приготувати з кількох продуктів смачну вечерю, коли можеш на гітарі хлопцям зіграти невідомих для них українських пісень, яких навчився на Святах Весни.

Зрештою коли можеш пояснити як підібрати спальник, як завʼязати потрібний вузол, як обрати добрий туристичний газовий пальник - то все пластовий досвід.

Що для Тебе сьогодні означає пластова присяга, після всього що Ти пройшов? В чому її важливість для Тебе?

Андрій
Пластова присяга - це по суті база правил поведінки українського воїна.
Захищаючи державу - ти вірний Богові і Україні (і собі також); ти допомагаєш іншим - практично кожну хвилину і ти слухаєшся проводу.

Все максимально чітко і зрозуміло 🫡🤘