Відбулась мандрівка станиці Красне на гору Лисоню

Краще гір бувають тільки гори. А якщо мандруєш з метою більше дізнатися про свою Батьківщину та її історію, то подорож вдається якнайкраще. Більше 80 пластунів Станиці Красне мандрували «як з Бережан до Кадри…». Коли на шляху були пам’ятні місця, ми не оминали їх увагою.

Першою нас зустріла Зарваниця – місце, де відпочиваєш душею. Тут щиро з радістю зустрічають усіх відвідувачів. Отримавши заряд позитивної енергетики святині, ми помандрували далі. Гора Лисоня, поблизу Бережан, відома не своєю висотою, а тим, що стала «стрілецькою голгофою» більш ніж для тисячі мужніх січовиків, які віддали своє життя у нерівному жорстокому бою з ворогом. Символічним було й те, що патрон куреня 63 – Іван Тиктор – брав участь у бою на Лисоні. На горі окрім пам’ятного знака та меморіалу ще є споруджена каплиця, унікальна своїми фресками, на яких зображена історія нашого багатостраждального народу.

Помолившись та віддавши шану загиблим воїнам, ми продовжили мандрівку. Шлях лежав до Бережан. Допомогла поєднати дві станиці Алла Соколовська. Приємно, що бережанські пластуни (станичний Роман Вакиряк) відгукнулись на наше прохання і зорганізували цікаву екскурсію містом та парком Потоцьких. Там усі ми отримали насолоду від огляду різноманітних видів дерев, зовні оглянули палац та прогулялись берегом красивого озера.

Пізнавальну екскурсію краєзнавчим музеєм нам провели гіди Оксана та Вікторія. А от ватра, яка стала для нас сюрпризом, залишила безліч приємних вражень та чудових спогадів. Юнацтво та старшопластуни запросили нас до Раю (населений пункт поблизу Бережан), де і відбувалося знайомство двох станиць. На гірській галявині серед лісу під мирне потріскування вогню лунали пісні та веселі забави. Щиро дякуємо усім пластунам з Бережан за так чудово проведений час.

Наступного дня вранці нас полонив своєю красою древній Галич. Там ми відвідали і замок, і Крилос, і пам’ятник королю Данилу. Оскільки усі пластуни люблять воду та спорт, невід’ємний атрибут Бурштина – велетенський футбольний м’яч – став нашою фотозоною. Не оминули ми своєю увагою рідного міста Роксолани (Насті Лісовської) – Рогатина. Наступною зупинкою було село Підгороддя, де пам’ятник Дмитру Вітовському – одному із керівників Листопадового Зриву – став фінальною точкою нашої чудової подорожі. Будемо продовжувати мандрівку сторінками історії рідного краю у Підгірцях, на терені загадкового Плісниська поблизу монастиря. Сподіваємося, що природа подарує нам чудову погоду.

Наталія Сапріянчук